Незламність духу: ментальний стан українців — запорука безпеки нації.

Депресія – не слабкість, а виклик: чому психічне здоров’я потребує лікування, особливо в умовах війни

10 жовтня, у Міжнародний день психічного здоров’я, ми вкотре змушені звернути увагу на стан української психіки, яка перебуває під постійним тиском війни, повітряних атак та недосипання. Питання психічного здоров’я давно перестало бути суто медичною проблемою, перетворившись на чинник національної безпеки та життєздатності суспільства. Українські реалії, на жаль, демонструють похмуру статистику, яка підтверджується і глобальними тенденціями.

Світ у полоні тривоги: масштаби проблеми

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, депресія вражає близько 322 мільйонів людей у світі, що становить 5,2% дорослого населення. Однак, дослідження Global Burden of Disease Study 2023, опубліковане в The Lancet, вказує на ще більш тривожну цифру: загальний рівень тривожних і депресивних розладів сягає 1,2 мільярда випадків. Експерти попереджають: системи охорони здоров’я багатьох країн не справляються з таким стрімким зростанням. За останні 30 років кількість людей з психічними розладами збільшилася на 95%, причому великий депресивний розлад зріс на 131%, а тривожні розлади – на 158%.

Український фронт: від мобілізації до виснаження

В Україні ситуація набуває критичного значення. На тлі тривалої війни близько 70% українців стикаються із симптомами тривоги, депресії або хронічного стресу. Проте, 35% опитаних відкладають звернення по допомогу, залишаючись сам на сам зі своїм болем. Соціологічні дослідження фіксують домінуючу емоцію втоми у 52-55% респондентів, постійну напруженість у 43%, а надію – лише у 33-36%. Фаза хронічного виснаження прийшла на зміну гострій мобілізації, роблячи втому фоновим показником повсякденного життя.

Людмила Гридковець, кандидат психологічних наук та травмотерапевт, пояснює, що психологічний спад під час війни – це природна реакція на хронічний стрес, а не ознака “упадництва”. Фізіологічні збої, пов’язані з порушенням вироблення серотоніну та норадреналіну, посилюють деструктивні психічні процеси. “Коли виснаженій людині кажуть «зберися, ти зможеш», це те саме, що вимагати від людини зі зламаною ногою бігти марафон”, – зазначає вона.

Міф про те, що депресивні стани роблять людей схильними до капітуляції, рішуче спростовується. Військові, які переживають глибоку депресію, продовжують боронити країну, не відмовляючись від своїх цінностей. Депресія – це клінічний розлад, який потребує лікування, а не свідчення слабкості чи зневіри. Готовність поступатися – це питання цінностей, а не стану психіки.

Вадим Васютинський, доктор психологічних наук, описує стан українського суспільства як поєднання затягнутої втоми та вимушеної затятості. Суспільна втома є захисним механізмом, що виникає через вичерпання внутрішніх ресурсів. Однак, така адаптація не є безкінечною і може призвести до зламу або ризику емоційних вибухів.

Експерти наголошують на необхідності турботи про себе як особистій та громадянській відповідальності. Країні потрібні функціональні люди, здатні працювати, виховувати дітей та підтримувати економіку. Важливо шукати час для себе та своїх задоволень, адже “Тихо помирати всередині себе не принесе нікому користі. Краще голосно бити ворога, ніж тихо помирати”.