ВККСУ та судова реформа: Україна на порозі нового етапу

ВККСУ та судова реформа: Україна на порозі нового етапу

Вища кваліфікаційна комісія суддів: на кону довіра до суду та євроінтеграція

Стабільний кадровий потенціал судової системи та довіра громадян до правосуддя – ключові фактори, що безпосередньо впливають на доступ до справедливого вирішення спорів та виконання судових рішень. Тривале затягування судових процесів та відчутний дефіцит суддівських кадрів створюють перешкоди для реального захисту прав та інтересів українців. Важливу роль у процесі оновлення суддівського корпусу відіграє Вища кваліфікаційна комісія суддів України (ВККС), відповідальна за відбір кандидатів та оцінку кваліфікації діючих суддів. Саме від принципів формування та ефективності роботи ВККС залежить не лише відповідність України європейським стандартам, але й здатність держави забезпечувати реальний верховенство права.

Наразі судова реформа України перебуває на критичному етапі. У червні 2027 року завершуються повноваження більшості членів чинного складу ВККС, що ставить під загрозу безперервність її роботи. Дискусії щодо правил проведення наступного конкурсу тривають, а запропонований урядом законопроєкт стикнувся з критичними зауваженнями Венеційської комісії. Додатково ситуацію ускладнила рекомендація парламентського комітету з питань правової політики відхилити урядовий законопроєкт № 16018-1 на користь депутатського проєкту № 16018. Таким чином, головний виклик полягає не лише у виборі оптимальної моделі конкурсних процедур, але й у здатності законодавців вчасно ухвалити необхідні рішення, уникнувши інституційної паузи.

ВККС як запорука доступності правосуддя

Кадровий дефіцит у судах призводить до колосального навантаження на суддів, що, у свою чергу, спричиняє затягування розгляду справ. Для пересічних громадян це означає тривале очікування рішень, для бізнесу – правову невизначеність, а для держави – зниження ефективності системи правового захисту. Масштаб кадрового завдання ілюструють дані конкурсів, які проводить ВККС. Лише у серпні 2026 року близько 2366 кандидатів брали участь у процедурах добору до місцевих судів, а на 272 вакантні посади суддів у місцевих адміністративних судах було подано 268 заяв. Це свідчить про довготривалість та складність процесу оновлення судової системи.

Однак, кількісні показники не є самодостатніми. Важливо, аби відібрані кандидати відповідали найвищим вимогам професійної компетентності та доброчесності, а результати конкурсів були прозорими та обґрунтованими. Поспішне заповнення вакансій за рахунок послаблення контролю загрожує відтворенням минулих проблем. ВККС має подвійне завдання: забезпечити скорочення кадрового дефіциту та зберегти високу якість суддівського корпусу, що вимагає чітких критеріїв оцінювання та гарантій незалежності від політичного тиску.

Роль міжнародної участі та рекомендації Венеційської комісії

Формування ВККС набуло особливої чутливості після впровадження механізму залучення міжнародних експертів до конкурсних процедур у 2023 році. Перший склад Конкурсної комісії, до якого увійшли представники суддівської спільноти та міжнародні експерти, завершив свою роботу 1 червня 2025 року. Спроба народних депутатів продовжити участь міжнародних експертів у наступному конкурсі через законопроєкт № 13382, на жаль, не знайшла підтримки у парламенті.

Міжнародна участь покликана посилити гарантії незалежного відбору та мінімізувати ризики впливу зацікавлених груп. Венеційська комісія неодноразово наголошувала, що така участь не суперечить суверенітету України, а є тимчасовим запобіжником для підвищення довіри до процесу. Вона має забезпечувати доброчесний відбір до моменту, поки національні інституції не зможуть самостійно гарантувати належний рівень прозорості та незалежності.

Терміновий спільний висновок Венеційської комісії щодо урядового законопроєкту № 16018-1 виявив низку проблем. Зокрема, комісія рекомендувала запровадити єдиний механізм голосування, за яким рішення щодо кандидатів ухвалюватимуться щонайменше чотирма голосами, з яких два – від міжнародних членів. Це стосується оцінки доброчесності, професійної компетентності та формування списку рекомендованих кандидатів. Також критикувалася можливість заміни міжнародних експертів українськими представниками, що могло б послабити незалежний компонент конкурсу. Венеційська комісія запропонувала продовжити строк подання кандидатур або передбачити нейтральний механізм збереження міжнародної квоти. Важливим є забезпечення організаційної незалежності Конкурсної комісії, надання їй власної аналітичної підтримки та обмеження ролі секретаріату Вищої ради правосуддя лише логістичними функціями. Комісія також рекомендувала не обмежувати роботу Конкурсної комісії дворічним терміном і розпочинати відбір нового складу ВККС щонайменше за шість місяців до завершення повноважень чинних членів, передбачивши механізм безперервності.

Законодавчі виклики та євроінтеграційний контекст

Конституція України не деталізує порядок формування ВККС, проте гарантує незалежність суддів та конкурсний принцип призначення. Закон «Про судоустрій і статус суддів» визначає ВККС як колегіальний орган з 16 членів, що є повноважним за наявності щонайменше 11 членів. Чинний склад ВККС був призначений 1 червня 2023 року, а повноваження 15 членів завершуються у червні 2027 року, що залишає обмаль часу для проведення нового конкурсу. Закон передбачає можливість продовження повноважень чинних членів до призначення наступників, але не більше ніж на три місяці.

Стаття 95-1 цього закону встановлює, що суб’єктами формування Конкурсної комісії є національні інституції. Міжнародний компонент був тимчасовим і завершився у червні 2025 року. Таким чином, без нових перехідних правил, відбір наступного складу ВККС відбуватиметься за національною моделлю. Законопроєкти № 16018 та № 16018-1 пропонують змінити ці правила, однак чинний закон залишається в силі до ухвалення змін. Венеційська комісія підтверджує допустимість продовження міжнародної участі як тимчасового заходу, що має бути захищений від впливу органу, який призначатиме членів ВККС.

Відповідність конкурсу принципам верховенства права, публічності та політичної нейтральності залежить від сукупності процедурних гарантій: прозорого голосування, незалежної аналітичної підтримки, врегулювання конфлікту інтересів та можливості оскарження рішень.

Жовтневий поворот у парламенті, коли профільний комітет рекомендував відхилити урядовий законопроєкт № 16018-1 на користь депутатського № 16018, став важливим етапом. Висновок Венеційської комісії стосувався саме урядового законопроєкту, тому рекомендації не можна автоматично застосовувати до депутатського проєкту. Парламент має врахувати європейські рекомендації та не зволікати з ухваленням рішення, пам’ятаючи про обмежений час. Успіх реформи залежить від якості ухвалених правил, а не від швидкості, якщо ці правила не забезпечать прозорості та незалежності відбору.

Реформа ВККС має прямий зв’язок з європейською інтеграцією України. Незалежна судова влада та доброчесність суддівських призначень є ключовими вимогами для забезпечення верховенства права. Участь міжнародних експертів також пов’язана з виконанням зобов’язань України в рамках Плану України для програми Ukraine Facility. Затримка у судовій реформі може вплинути на фінансування. Однак, реформу не слід зводити лише до фінансових стимулів. Її головна мета – забезпечити доброчесний відбір суддів та незалежність кадрових рішень.

Кінцевий критерій успіху судової реформи – це не кількість ухвалених законів, а здатність скорочувати кадровий дефіцит, забезпечувати розгляд справ у розумні строки та формувати суддівський корпус, професійність і доброчесність якого не викликають сумнівів. ВККС не може самотужки вирішити всі проблеми судової системи, але без незалежного добору суддів оновлення буде значно складнішим. Найближчі місяці покажуть, чи зможе парламент своєчасно визначити правила формування нового складу Комісії та забезпечити безперервність її роботи. Зрештою, результат реформи вимірюватиметься тим, чи зможуть громадяни швидше отримувати справедливі рішення та розраховувати на реальний захист своїх прав. Саме довіра суспільства має стати головним показником ефективності змін.