Історія виникнення памʼятного знаку на честь заснування Житомира

Пам’ятний знак на честь заснування Житомира розташований у міському сквері

ПАМ’ЯТНИЙ ЗНАК НА ЧЕСТЬ ЗАСНУВАННЯ
ЖИТОМИРА. ЩО НЕ ТАК?
Коли ми відвідуємо історичну частину міста, то в першу чергу звертаємо увагу на доволі велику кам’яну брилу, яка височіє
на земляному насипі, облицьованому червоною бруківкою. Це пам’ятний знак на честь заснування Житомира. Розташований він у міському сквері між вулицями Кафедральною і Рильського (Рис. Рис. 1-2).

Він представляє собою масивний гранітний валун світло-сірого кольору із жовтуватим відтінком. Має витягнуту підовальну форму із розширеною основою та звуженою горішньою частиною, заввишки 2,5 м. На його лицьовій поверхні ми сьогодні можемо прочитати вкарбований у камінь вирізьблений золотими літерами присвятний напис, який засвідчує, що “Року 884 тут було засновано місто Житомир” (Рис. 3).

Слід звернути увагу, що на поверхні насипу з лицьової і тильної сторони під час реконструкції 2011 р. були вмонтовані три лабрадоритові анотаційні дошки з написами, які надають стислу інформацію про наше місто, а також про камінь-валун, місце його виявлення, дату і обставини встановлення, вагу та автора проекту пам’ятного знаку (Рис. Рис. 4-5).

На першій дошці, розміщеної з лицьової сторони ліворуч написано у п’ять рядків: “Місто жита і миру, життя у мирі – Житомир! / Звідси, із Замкової гори, розпочалася славна біографія одного з найстаріших / міст України – Житомира, колиски багатьох видатних людей. / Міста, що є історичною західною брамою / столиці земель Руських Києва” (Рис. 4, 1).
На другій дошці з лицьової сторони праворуч написано у п’ять рядків: “Ви стоїте в центрі колишнього головного майдану Житомира – Ринок / де у середньовіччя вирувало життя знаного європейського міста. / Тут здавна зійшлися історичні шляхи України: / з Причорномор’я до Балтики, із Подніпров’я
до Польщі. / Живіть у Житомирі – живіть Житомиром! (Рис. 4, 2).
Найбільш цікавою для допитливих дослідників за змістом є третя дошка, вмонтована у насип з тильної сторони. На поверхні напис в 11 рядків: “Пам’ятний знак встановлено у вересні / 1984 року на честь 1100 річчя з часу / заснування міста Житомира. / Камінь (валун) для знаку знайдено в / селі Тригір’я Житомирського району. / Вага валуна 78 тонн. / Пам’ятний знак символізує більш ніж, / тисячолітню історію древнього і вічно / молодого міста Житомира. / Автор пам’ятного знаку архітектор Перевозник П.А. ” (Рис. 5). Здавалося б доволі змістовна і вичерпна інформація про пам’ятний знак. Вона цікава, як для мешканців, так і гостей міста, привертає увагу й краєзнавців, а особливо гідів, які супроводжують групи туристів по цій історичній місцевості.
От тільки вкарбовані в плиту відомості є не зовсім достовірними. Що ж не так? Спробуємо розібратися.
Мені особисто прийшлося витратити чимало часу, опрацювати низку різних джерел, в числі яких брошури, нариси, окремі публікації в періодичних виданнях, спогади, фотоматеріали та інше. Уважно вивчити і проаналізувати наведену в них інформацію і, на основі зібраних даних, вибудувати в хронологічному порядку події пов’язані з вище згаданим пам’ятним знаком. А тепер по порядку.
На першій дошці зазначено, що “Звідси, із Замкової гори, розпочалася славна біографія одного з найстаріших міст України – Житомира”. Тут треба уточнити. Традиційно так склалося, що й досі побутує думка, нібито територія в межах історичної частини старого Житомира, у тому числі в районі пам’ятного знаку, має назву Замкова гора. Але ця думка помилкова. Ще у давнину, принаймні з литовсько-польських часів, місто поділялося на дві основні взаємопов’язані частини: замок та міське поселення. Замок по відношенню до поселення розташовувався на підвищені, у північно-західній частині міста. Цей природній останець із крутими схилами при злитті струмка Рудавки і річки Кам’янки, відомий як Замкова гора. Назва говорить саме за себе і, передусім, пов’язана із місцем, де розміщувався замок. Вперше назва цієї місцевості згадується в описі Житомирського замку за 1545 рік, де йдеться про стан гори після будівництва Семеном Бабинським замку: “…albo sam z swoiey woly Babinski to uczynyl, y z hory Zamkowyie w inszom mestcu dolszey dwu sazon wbawyl”. В іншому місці ревізор зазначає, що “Tez w toyze hore Zamkowoy u trech mestcach hora skazona, hlynu kopaiuczy, y iamy welykyie pokopany” [Описание Житомирского замка, 1886, с. 124-125]. Вдруге назва гори згадується в описі 1552 року: “Hora zamkowaja: pod zamkom hora dosyt wysoka y prykra: scaly dwe tretyny, a tretyna zemleju” [Описание Житомирского замка, 1886, с. 143]. Отже, сквер в історичній частині міста, між вулицями Кафедральною і Рильського, ніякого відношення до Замкової гори немає.
На третій дошці, розміщеній на тильній стороні насипу, написано, що камінь-валун було знайдено в с. Тригір’я Житомирського району. Інформацію про цей факт знаходимо у спогадах знаного житомирського будівельника, почесного громадянина міста Володимира Нікуліна, опублікованих у книжці “Как это было (Невыдуманные истории)”, яка побачила світ у Житомирі у 2016 р. У розділі “Впервые за 1100 лет”, знаходимо наступні відомості: “Счастливый случай привел главного архитектора города Н.И. Саминина и архитектора П.А. Перевозника в село Тригорье, где и был обнаружен подходящий природный шедевр – камень-валун” [Никулин, 2016, с. 247].
Однак, у невеличкій замітці, розміщеній на шпальтах газети “Комсомольська зірка” за 6 вересня 1985 р. “Незвичайний рейс (Повідомляємо подробиці)”, автором якої є той самий архітектор П. Перевозник, наводяться інші дані. Зокрема, про те, що згаданий вище камінь – свідок льодовикової епохи, вагою понад 75 тонн, було знайдено не в с. Тригір’я, а побіля с. Нова Рудня Житомирського району.
А от деякі подробиці, як цей камінь потрапив до Житомира. Майже ціла доба, як вказує автор, знадобилася водіям потужного тралера для того, щоб подолати відстань у 30 км від села і привезти цю багатотонну брилу до обласного центру. Хоча тралер пересувався дуже повільно, із швидкістю всього лише трохи більше кілометра на годину, в дорозі не обійшлося й без пригод. Двічі на шляху прийшлося зупинятися, замінювати осі коліс, що не витримували навантаження. Врешті усі перепони було подолано і кам’яна брила на початку жовтня 1985 р. була доставлена до скверу в історичній частині міста [Перевозник, 1985, с. 4].
А от коли ж його відкрили для відвідувачів? У спогадах В.Ф. Нікуліна зазначено, що ця урочиста подія відбулася
15 вересня 1984 р. [Никулин, 2016, с. 247]. Але і цей факт теж сумнівний. По-перше, тоді його встановити не могли, оскільки кам’яну брилу привезли до Житомира лише у жовтні 1985 р. По-друге, в заходах щодо святкування 1100-річчя міста, які анонсувалися у періодичних виданнях упродовж лютого – серпня 1984 р., пункт, який стосується відкриття пам’ятного знаку на честь заснування міста відсутній [Кроки, 1984, с. 4; Ліберда, 1984, с. 2; У дні ювілею, 1984, с. 3].
То коли ж насправді було відкрито пам’ятний знак у сквері?
Про це дізнаємося із місцевих засобів інформації того часу. З’ясувалося, що пам’ятний знак на честь 1100 річчя заснування Житомира було урочисто відкрито о 9 годині ранку 14 вересня 1986 р. Право його відкрити в той святковий день отримали почесний громадянин Житомира Г.Л. Бородавко та ткаля Житомирського льонокомбінату В.С. Венгловська. Тоді на мітингу зібралося чимало житомирян, були присутні представники органів влади, підприємств і організацій. В їх числі завідувач відділу охорони пам’яток історії і культури Житомирського обласного краєзнавчого музею І.І. Ярмошик, який ознайомив учасників мітингу з результатами проведених у 1982 – 1983 рр. в історичній частині міста археологічних розкопок і розповів про виявлені знахідки, які підтвердили існування Житомира у ІХ столітті (Рис. 6) [Цвіра, 1986, с. 1; Мусійчук, 1986, с. 4; Ярмошик, 1997, с. 28; Іващенко, 2006, с. 158-160].

Пройшов час, пам’ятний знак поступово і з різних причин змінював свій вигляд. Не оминули його лихі 90-ті та епохи металоманії, коли з його поверхні зникли бронзові літери.
На початку 2000-х облицювання у верхній частині було демонтовано, а забетоновану конструкцію було засипано землею і засіяно лучною рослинністю (Рис. Рис. 7-8). Текст періодично підфарбовували, то в золотий, то в сріблястий кольори. Влітку 2011 р. почалися роботи з реконструкції пам’ятного знаку, які було завершено 7 вересня.

Увесь насип під каменем було викладено червоною бруківкою, а на його поверхні вмонтовано три лабрадоритові анотаційні дошки. Напис на поверхні каменю відновили, зробивши його заглибленим і більш коротшим: “Року 884 тут було засновано місто Житомир” (Рис. 9).

Вже 38 років цей камінь із лаконічним написом на поверхні милує око мешканців і гостей міста, є відправною точкою для проведення екскурсій з місця, де було започатковано і робив свої перші кроки на строкатому шляху історичного розвитку Житомир. Бажано було б на дошці з тильної сторони пам’ятного знаку внести виправлення, які стосуються місця виявлення валуна, дати і обставин його урочистого відкриття. Тоді б все стало на свої місця.

Джерела:
Іващенко О. Пам’ятне місце заснування Житомира // Пам’ятки і пам’ятні місця історії та культури міста Житомира і Житомирського району. Випуск 6. – Житомир: Полісся, 2006. – С. 158 – 160.
Кроки в день завтрашній // Комсомольська зірка. – 1984. – 7 лютого. – № 16. – С. 4.
Ліберда І. Ювілеєві міста (Наші інтерв’ю) // Радянська Житомирщина. – 1984. – 25 серпня. – № 163. – С. 2.
Мокрицький Г.П. Житомир: Архітектурно-краєзнавчий ілюстрований нарис. – Житомир: Журфонд, 1997. – 32 с.
Мусійчук Ф. Звідси починалося місто // Радянська Житомирщина. – 1986. – 17 вересня. – № 179. – С. 4.
Никулин В. Как это было (Невыдуманные истории). – Житомир: Вид-во “Волинь”, 2016. – 444 с.
Опанасюк А.Е., Каповский Ю.Л. Житомир: Что? Где? Как?: Фотопутеводитель / Фото Т.М. Шабловского. – К.: Мистецтво, 1989. – 144 с.
Описание Житомирского замка 1545 года, сентября 2 // Архив Юго-Западной России. – Ч. VII. – Т. I (Акты о заселении Юго-Западной России). – К., 1886. – С. 122 – 140.
Описание Житомирского замка 1552 // Архив Юго-Западной России. – Ч. VII. – Т. I (Акты о заселении Юго-Западной России). – К., 1886. – С. 140 – 152.
Пам’ятки археології, історії та монументального мистецтва / За заг. редакцією Георгія Мокрицького / Енциклопедія Житомира. – Т. 2. Кн. 1. – Житомир: Вид-во “Волинь”, 2009. – 244 с.
Перевозник П. Незвичайний рейс // Комсомольська зірка. – 1985. – 6 жовтня. – № 120. – С. 4.
У дні ювілею // Комсомольська зірка. – 1984. – 15 вересня. – № 111. – С. 3.
Цвіра О. Іменини міста // Комсомольська зірка. – 1986. – 16 вересня. – № 111. – С. 1.
Ярмошик І. Житомир древній: Спроба реконструкції історії міста до XV століття. – Житомир: Вид-во “Журфонд”, 1997. – 40 с.
Старший науковий співробітник
відділу досліджень Житомирського
обласного краєзнавчого музею
О. О. Тарабукін