Як українські жінки чинять опір на окупованих територіях

Джерело: zaxid.net
Як українські жінки чинять опір на окупованих територіях

Ніхто не знає їхніх імен, де вони живуть і як виглядають, однак добре відчувають на собі їхню боротьбу російські окупанти. Йдеться про учасниць жіночого партизанського руху «Зла Мавка». Він об’єднав українських жінок, які чинять опір росіянам на тимчасово окупованих територіях нашої країни. Задля своєї безпеки й безпеки рідних, усю свою діяльність вони змушені тримати в таємниці. ZAXID.NET поспілкувався з учасницями жіночого партизанського руху «Зла Мавка».

Коли й хто створив ваш рух спротиву?

З перших днів окупації ми брали участь в опорі, але сам рух з’явився на початку 2023 в Мелітополі. Нас було троє спочатку і ми навіть не думали про масштабний рух, але дуже швидко до нас почали долучатися жінки з інших міст і понеслося.

Як виникла ідея?

Банально, на кухні. Сиділи, жартували і обговорювали наші жіночі проблеми. Слово за слово і зрозуміли, що українським жінкам є що сказати окупантам.

Чому назва саме «Злі Мавки»?

Хотіли українського героя, який буде протистояти оркам. Хотіли, щоб це була жінка, Мавка найперше спала на думку.

Яка мета вашого руху спротиву?

Тут складно назвати якусь одну, їх багато. По-перше, спротив повинен тривати, будь-який, це найважливіше. Адже поки триває спротив – окупанти не перемогли. По-друге, хочемо показати силу українських жінок, ми не росіянки, тут окупантам легко не буде. По-третє, підтримувати і допомагати одна одній. Розповідати Україні й світу, що насправді тут коїться, щоб не думали, що тут залишилися тільки ті, які чекали на Росію. Бо це не правда. І просто хочемо бісити окупантів, хай нервують, щоб не було їм затишно на нашій землі. Ну і, врешті-решт, хтось повинен зустрічати наших захисників.

Як здійснюєте свою діяльність? У якій формі чините опір окупантам?

По різному, доводиться бути вигадливими, тому що і вони нас шукають. Листівки, банкноти, графіті, спалювання їхніх агіток і прапорів, щоденники, розповсюдження газети з новинами, розповсюдження української поезії, проносне в самогон, та багато всього…

Одна з нас дуже гарно малює, вона створила перший постер «Окупанти дістали, не зліть українок». Ми почали його розвішувати. Реакція була швидка: росіяни злились і миттєво здирали постери. Вішати їх на адмінбудівлі не було можливості: центр Мелітополя майже зачинений, там усюди патрулі, дуже багато солдатів. Тому ми розвішували там, де могли.

«Кухня Мавки» – це наше найулюбленіше. Спочатку ми займалися лише листівками й збором інформації, але потім виявилося, що одна з жінок має доступ до кухні, де харчуються окупанти. Тому в нас з’явилася безпечна можливість щось додати в булочки чи сосиски в тісті. Проносне виявилося ідеальним варіантом. На жаль, а може й на щастя, результати ми не бачили, але нам розповіли, що все було так, як треба. Але це була одноразова акція. За деякий час у Мелітополі оголосили сухий закон, а випити окупанти дуже полюбляють. Були навіть випадки, коли вони ходили по будинках, «виклянчували» алкоголь, бо їм це було вкрай необхідно. Ми зробили домашній алкоголь, бо знали, як він зможе до них потрапили. О, це було справді паршиве пійло! І не пляшка, не дві, а дуже багато. Було складно точно розрахувати дозування, десь, можливо, і переборщили. Я тільки можу собі уявити, як росіяни «несли службу» в такому стані.

20 липня рух «Зла Мавка» запустив нову акцію: «оновив» дизайн російських рублів і «запустив їх в обіг» у Мелітополі, Бердянську, Токмаку, Каховці, Сімферополі, Севастополі і Ялті.

Рух «Зла Мавка» оновив дизайн російських рублів

У скількох тимчасово окупованих містах діють ваші Мавки? Як розрослася мережа?

Та наразі усюди (сміється), але я не жартую. Наші Мавки є в усіх великих містах – від Криму до Луганська.

Чи були спроби з боку рашистів вас викрити, проникнути у ваш рух спротиву?

Постійно! Але безпека наших активісток для нас на першому місці. Ми дуже багато для цього робимо, тож поки їхні спроби залишилися безрезультатними, сподіваємося, що так буде і надалі.

Що з того, що робили окупантам, вам найбільше запам’яталося? Що викликало у рашистів найбільшу злість, а вас натомість потішило?

Було багато чого, але мабуть, найбільше їх бісили купюри і кухня Мавки. Дуже великих переполох був від кухні….

Чи знають ваші знайомі/рідні про вашу діяльність?

Ні! Категорично. Ми беремо на себе цей ризик, але не можемо підставляти когось із близьких, краще, коли вони нічого не знають.

Чинити опір рашистам в окупації важко і небезпечно, що вас мотивує не здаватися?

А що ще залишаться? Гірше вже не буде, не всі мають змогу виїхати, і хтось повинен чинити опір. Не знаю, як це пояснити, ти просто знаєш, що так потрібно, добро повинне перемогти зло і кожен для цього робить свій вклад, що може.

Яке воно життя в окупації? Як люди дають собі раду? Чи багато перейшли на бік окупантів?

Не буду брехати – багато. Хтось реально чекав, хотів прислужитися, хтось заради «плюшок», але вистачає. Як жити? Це не життя. Живемо сьогоденням: ні планів, ні мрій, крім однієї звісно… Сіли в машину часу і повернулися в гидкий совок….Гарні новини тримають дух, а ось коли їх немає, то дуже тяжко стає, багато хто зневірився за ці роки.

Яке ставлення до жінок, чи чинять щодо них насильство?

Не без цього, випадків багато, але загалом прилаштовуються, дехто побоюється, а дехто навпаки ставить собі за мету закрутити з «хохлушкою»…Різне буває.

Як щодо українських свят, святкуєте?

Потайки, але звісно так! Вони не можуть відібрати у нас все. Зараз ми навіть акцію зробили на свято Миколая. Мавки залишали солодкі подарунки від Миколая дітлахам та просто місцевим, а окупантам підклали сміттєві пакети (сміється). Допомогли Миколаю попрацювати в окупації, без нас він би не пройшов сюди.