Овруцький владика Віссаріон: 30 років служіння єпархії, прощання з митрополитом
Пішов з життя митрополит Віссаріон (Стретович)
18 вересня перестало битися серце Високопреосвященнішого Віссаріона (Стретовича), митрополита Овруцького і Коростенського. Архіпастир відійшов до Господа на 73-му році життя після тривалої та виснажливої хвороби. Про сумну звістку повідомили у Українській Православній Церкві.
Шлях до служіння
Новоспочилий владика народився 4 грудня 1953 року в селі Поляна на Житомирщині, у день святкування Введення у храм Пресвятої Богородиці. Його життя було нерозривно пов’язане з благочестивою Поліською землею, де він присвятив себе служінню Богу. Ще в часи атеїстичної пропаганди Василь Стретович ухвалив рішення піти духовним шляхом, вступивши до Московської духовної семінарії. У 1983 році він здобув диплом духовної академії. 1 квітня того ж року в стінах Троїце-Сергієвої Лаври Василь Стретович прийняв чернечий постриг, отримавши ім’я Віссаріон на честь преподобного Віссаріона Єгипетського.
Вже 21 вересня 1983 року відбулася його дияконська, а за чотири дні, 25 вересня, — священицька хіротонія. Перші роки свого служіння, з 1983 по 1986 рік, ієромонах Віссаріон звершував у Житомирському Спасо-Преображенському кафедральному соборі. У 1986 році він був переведений до церкви Різдва Богородиці села Білокоровичі, а вже наступного, 1987 року, — до Свято-Василіївського собору міста Овруч, де був призначений благочинним церковного округу. На цій посаді майбутній архієрей трудився до 1992 року, а у 1990 році був возведений у сан ігумена.
Формування Овруцької єпархії
Знаковим етапом у церковному житті став 1992 рік. Рішенням Синоду Української Православної Церкви від 29 липня того ж року ігумена Віссаріона (Стретовича) було обрано єпископом Коростенським, вікарієм Житомирської єпархії. Після возведення у сан архімандрита 24 серпня 1992 року відбулася єпископська хіротонія владики Віссаріона.
22 червня 1993 року Священний Синод Української Православної Церкви ухвалив рішення про утворення самостійної Овруцької єпархії. Її очолив єпископ Віссаріон, отримавши титул “Овруцький і Коростенський”. Цю кафедру владика Віссаріон очолював до самого свого упокоєння.
За час його служіння на Поліссі було відкрито три монастирі та сотні парафій, освячено значну кількість храмів. Це свідчить про його невтомну працю та відданість справі розбудови Церкви.
У 2000 році, 23 листопада, владика Віссаріон був возведений у сан архієпископа, а у 2010 році — у сан митрополита. Його заслуги були відзначені багатьма церковними нагородами, а також орденом Української держави «За заслуги» III ступеня. З 10 лютого по 14 червня 2011 року йому було довірено тимчасове управління Житомирською єпархією.
Останні випробування
Попри важку хворобу, останні роки життя владика Віссаріон був змушений брати участь у судових процесах, захищаючи своє ім’я від несправедливих обвинувачень. Ці обвинувачення, незважаючи на тривалий розгляд, так і не знайшли підтвердження. Навіть за три дні до його відходу до Господа, коли владика був прикутий до ліжка, прокурор вимагав його особистої присутності на судовому засіданні, відмовляючись задовольнитися наданими медичними документами.
Світла пам’ять про митрополита Віссаріона залишиться в серцях вірян. Він був людиною скромною, невибагливою, ревним монахом, вимогливим до себе. Особливу любов він мав до молитви, зокрема до нічного молитовного правила. Напередодні своєї кончини владика попрощався з усіма близькими. Після причастя Святих Христових Таїн він вийшов до Господа, якому віддано служив з юних літ.