На віки у серці України: незабутні.

Євген Марчук: Генерал, який випробовував Україну на міцність

Євген Марчук пішов з життя за пів року до повномасштабного вторгнення Росії. Тому складно, а можливо, й недоречно розмірковувати про його позицію щодо “Великої війни” українського народу. Однак, не можна заперечувати його значний вплив на процеси, що відбувалися протягом перших 30 років незалежності України. Попри критику, його діяльність стала вагомим внеском у те, що навесні 2022 року Україна змогла вистояти.

Згадувати про постать, чий шлях розпочинався в СРСР, та ще й як генерала КДБ, – завдання відповідальне і нелегке. Такою була доля багатьох видатних українців, які формували державу: перших депутатів, журналістів, міністрів, президентів. Серед них, звісно, не було багато “безгрішних”, проте важливо пам’ятати про їхні реальні досягнення, зокрема, Євгена Марчука.

Перші кроки на державній ниві

Марчук був однією з перших “медійних персон” в українській політиці. Його кар’єрний шлях вражає: він очолював Службу безпеки України (1991-1994), був міністром оборони (2003-2004), двічі обіймав посаду прем’єр-міністра. Також він був народним депутатом (відійшовши з фракції СДПУ(о)), кандидатом у президенти (1999) та секретарем Ради національної безпеки і оборони (1999-2003).

Ці роки були багаті на події. Варто згадати, як президент Леонід Кучма звільнив Марчука з посади прем’єра у травні 1996-го, обґрунтувавши це “створенням власного політичного іміджу”. Або захист півострова Тузла від російських зазіхань у 2003 році. Проте, одне ключове досягнення, що характеризувало стиль Марчука, заслуговує на особливу увагу.

Весною 1994 року, коли Крим був неспокійним через проросійські настрої та дії “президента” Юрія Мєшкова, Євген Марчук, тодішній голова уряду, продемонстрував рішучість. В умовах мітингів, агресивної риторики та втручання з Москви, він зумів стабілізувати ситуацію. Було скасовано посаду “президента” Криму як таку, що суперечить Конституції України. Ці виважені дії українських спецслужб, сформованих ще за часів Марчука на чолі СБУ, принесли спокій на півострів. Мєшков і російський економіст Євгеній Сабуров, якого призначили головою уряду Криму, змушені були залишити півострів. Цей приклад рішучої та професійної дії, якби його було відтворено у березні 2014 року, міг би суттєво змінити хід історії.

Переговори у Мінську: виграний час

Наприкінці свого життєвого та політичного шляху, генерал Марчук представляв Україну на переговорах у Мінську (2018-2019). Ці дипломатичні контакти, хоч і здавалися безплідними, насправді мали стратегічне значення. Розуміючи неминучість повномасштабної війни, генерал Марчук, спираючись на свій досвід, робив усе можливе для виграшу часу. Хоча це час було використано – інше питання, але саме завдяки цим зусиллям у лютому-березні 2022 року Збройні сили України та загони територіальної оборони змогли не допустити падіння столиці.