32 місяці полону: історія повернення Олександра Плотіцина

Джерело: sk1.tv

В очах Олександра – три роки, які неможливо забути, три роки російського полону. У свої 36 чоловік понад вісім років присвятив службі в лавах Збройних Сил України: добровільно став на захист держави ще у 2014-му. Проходив службу у складі 95-ї окремої аеромобільної бригади, добровольчого батальйону «Айдар», 3-го окремого полку ССО, виконував бойові завдання у розвідувальному підрозділі. У 2022 році продовжив службу у складі 518 батальйону спецпризначення «Дике поле».

Згодом – Харківський напрямок та Куп’янськ. Олександр каже, це були важкі бої, з постійними наступами, обстрілами і мінливою ситуацією на позиціях, де кожен день вимагав витримки та швидких рішень.

30 грудня 2022 року воїн потрапив у полон під час виконання бойового завдання поблизу Кремінної. Усе сталося раптово – ще вчора планували наступ, а сьогодні він уже опинився в повній ізоляції, без зв’язку з побратимами і без розуміння, що буде далі.

Далі – допити, обмеження, побої і постійні спроби зламати волю. За словами Олександра, найважчим було не фізичне виснаження, а постійний психологічний тиск, невідомість і боротьба за те, щоб не втратити себе.

З часом методи ставали жорсткішими – до психологічного тиску додавалося й відкрите насильство.

Та попри все, він вистояв. 24 серпня 2025 року Олександр дочекався моменту, який здавався майже нереальним – обмін полоненими.

Про перші миті на рідній землі Олександр згадує стримано – каже, до останнього не вірив, що обмін справді відбувся. Лише коли ступив на українську землю, почало приходити усвідомлення: він вдома.

Незважаючи на увесь жах, біль та боротьбу, які були в житті воїна, він переконує, поки його серце битиметься, він стоятиме на захисті України.