10 років е-декларування: як Україна вчиться перевіряти статки посадовців

Е-декларування в Україні: від перших кроків до складної аналітичної системи

Запровадження системи електронного декларування в Україні у 2016 році стало знаковим кроком у боротьбі з корупцією. Тоді реєстр публічних декларацій сприймався як своєрідний “відкритий кримінальний бюлетень”, де громадяни з цікавістю вивчали статки посадовців, народних депутатів та суддів. Особливу увагу викликали дивовижні предмети розкоші, колекції зброї та величезні суми готівки, задекларовані деякими політиками. Наприклад, народний депутат Сергій Мельничук свого часу “заявив” про трильйон гривень готівкою, що, як з’ясувалося згодом, було жартом. Андрій Лозовий задекларував 72 ікони, колекцію вин та антикварні меблі, а Нестор Шуфрич – значну кількість вогнепальної та холодної зброї. Брати Дубневичі вразили громадськість мільйонами готівки та сотнями об’єктів нерухомості. Основною інтригою перших років було питання: “Що ще можна знайти в деклараціях?”.

Проте, за десятиліття, система е-декларування пройшла шлях від простого збору інформації до створення складної, багатофункціональної платформи. Сьогодні це не просто реєстр, а потужна система аналізу та обміну даними.

## Трансформація системи: від ручного пошуку до автоматизованої аналітики

Уявіть: спочатку цікаву інформацію в деклараціях шукали вручну, сторінка за сторінкою. Сьогодні ж, коли в реєстрі налічується понад 10,5 мільйона документів, такий підхід став неможливим. Система, запущена фактично з нуля у 2016 році, тепер інтегрується з більш ніж 25 державними реєстрами, що дозволяє автоматизовано перевіряти надану інформацію.

“За 10 років ми пройшли шлях від технічних проблем і просто подання декларації до її прийняття та оприлюднення, аналізу, автоматичної перевірки даних і обміну інформацією з іншими реєстрами”, – розповідає Анна Ковтуненко, керівниця департаменту інформаційних систем, аналітичної роботи та захисту інформації Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК). Вона була однією з ключових осіб, хто запускав реєстр ще у 2016 році.

Історія е-декларування – це не лише мільйони цифр, але й свідчення еволюції самої системи.

## Подолання викликів: від невідомої кількості декларантів до складних алгоритмів

На початку запуску системи перед командою постала, як сьогодні здається, курйозна проблема: ніхто не знав, скільки декларантів фактично скористаються реєстром. Очікували близько 50 тисяч, але перша хвиля охопила майже 250 тисяч. Наступного року цифра перевищила мільйон. За цими показниками ховалися не лише технічні навантаження на сервери, але й необхідність пояснювати величезній кількості людей, як користуватися новою системою.

Електронне декларування вимагало освоєння електронного підпису (КЕП), розуміння складної форми з 16 розділами та знання, де брати інформацію про майно. “Спочатку ми розбиралися з КЕПами, потім із формою, згодом з юридичною частиною”, – згадує Ковтуненко. Доводилося пояснювати навіть базові речі, такі як пошук інформації в реєстрах нерухомості чи відомостей про транспортні засоби. З’являлися й непередбачені проблеми, наприклад, втрата доступу до електронних адрес після блокування російських поштових сервісів.

Сьогодні це звучить як дивовижний виклик минулого, тоді як команда щодня допомагала людям реєструвати нову електронну пошту.

Паралельно з розвитком реєстру активно формувалося і саме НАЗК, яке було створене у 2015 році. Агентству доручили вести Єдиний державний реєстр декларацій та здійснювати фінансовий контроль за статками публічних службовців. Міжнародні партнери, зокрема Програма розвитку ООН, надавали значну підтримку в технічному плануванні, тестуванні та залученні експертів.

Сьогодні український досвід е-декларування вивчають інші країни, зокрема Молдова, яка цікавиться організацією обміну даними між різними державними системами.

## Реєстр навчився перевіряти: від збору даних до автоматизованого виявлення невідповідностей

Перші роки існування системи були присвячені насамперед збору інформації. Поступово постало питання: як ефективно перевіряти мільйони записів? З 2018 року НАЗК почало інтегрувати до системи державні реєстри, і на сьогодні їх вже понад 25. Це означає, що декларації вже не існують ізольовано, а їхні дані можуть бути зіставлені з інформацією, що вже є в розпорядженні держави.

Це суттєво змінило роботу самого НАЗК. “Ми допомагаємо декларантам, щоб зняти з них рутинну роботу: порівняння, пошук і збір інформації”, – пояснює керівниця департаменту. Комп’ютер бере на себе порівняння величезних масивів даних, а працівник НАЗК тепер зосереджується на глибинному аналізі, з’ясуванні невідповідностей та виявленні порушень.

Накопичення понад 10 мільйонів декларацій відкриває новий етап: зробити дані зручними для машинного оброблення. НАЗК активно розробляє API та інші інструменти для роботи з великими масивами інформації.

## Війна та майбутнє: виклики безпеки та перспективи штучного інтелекту

Повномасштабне вторгнення додало новий вимір до роботи системи: необхідність одночасно забезпечити відкритість інформації та захистити дані посадовців, які працюють у чутливих сферах, зокрема в оборонному секторі. Частина декларацій була тимчасово вилучена з публічного доступу. Водночас, система продовжує функціонувати під постійним захистом від кібератак, які, за словами Ковтуненко, відбуваються безперервно.

У майбутньому розглядається впровадження штучного інтелекту, але не для автоматичного прийняття рішень щодо порушень, а для допомоги у виявленні прихованої інформації серед величезних обсягів даних. Через обмеження щодо використання хмарних сервісів, НАЗК потребує розробки власних моделей та обладнання.

За десять років головна проблема е-декларування трансформувалася: від страху не впоратися з напливом декларантів до виклику ефективної роботи з мільйонами вже поданих декларацій. Мета – не просто зібрати дані, а якісно їх перевірити, збільшити кількість перевірок та виявити більше порушень. Майбутнє е-декларування буде вимірюватися не гучністю декларацій, а здатністю системи виявляти те, що було свідомо приховано.