Віртуальні палаци

Щоб показати нащадкам, як виглядали об’єкти культурної спадщини до руйнації, їх відтворюють у віртуальній чи доповненій реальності. Відбудовувати втрачену пам’ятку нема сенсу, бо вона втратить свою автентичність. А щоб зберегти пам’ять про неї, будівлю або її окремі елементи доповнюють у віртуальних додатках або візуалізують на склі чи пластику. Такі стенди зараз з’являються у щораз більшій кількості міст, в історичних дільницях, на місцях втрачених чи дуже зруйнованих пам’яток. ZAXID.NET зібрав кілька таких прикладів.

Доповнено малюнком

Нещодавно стенд з доповненою реальністю на основі 3D технології встановили біля Бродівського замку на Львівщині. На прозорому стенді відтворили вигляд в’їзної замкової вежі ХVII-XVIII ст., яку підірвали у 1812 році. За QR-кодом подається короткий опис історичного об’єкта.

Бродівський замок – пам’ятка архітектури національного значення, до комплексу якої входять палац Потоцьких, вали і бастіони з казематами, що захищали від ворожих обстрілів і використовувались для розміщення гарнізону, складів боєприпасів. Він був дуже зруйнований у Другу світову, а зараз просто занепадає від бездіяльності. Час від часу там обвалюються історичні мури.

А у літописному Белзі можна подивитися, як виглядав княжий замок XII ст., коли місто було столицею князівства. Вперше згадується у 1030 році у «Повісті временних літ», тоді воно було вже великим містом. Замок у Белзі збудували на березі річки Солокії, оточили валами і ровами, частоколом, він мав дерев’яні бастіони і оборонні башти. За легендою, там зберігали чудотворну ікону Богородиці, яку згодом вивезли до Польщі і нині вона відома як Ченстоховська. Зараз на місці замку у Белзі є церква св. Миколи і каплиця св. Валентина.

На Житомирщині встановили чотири такі стенди. Вони відтворюють втрачений у пожежі 1877 року палац Ілінських у селищі Романів, аварійний палац Терещенків у Денишах, а також палац барона де Шодуара та келії єзуїтського монастиря на Замковій горі у Житомирі.

Середньовічний замок, руїни якого збереглися у селі Середнє на Закарпатті, датують кінцем XV – початком XVI ст., хоча народні легенди приписують його загадковим лицарям-тамплієрам. Від оборонної фортеці у вигляді чотирикутної вежі-донжону залишився фундамент і трохи стін першого поверху.

У Вінниці візуалізували аж п’ять втрачених та оборонних об’єктів, стенди з якими встановили на місцях, де вони колись були:

Вінницький замок на Замковій горі (за ілюстрацією 1552 р.);
оборонні споруди історико-архітектурного комплексу «Вінницькі мури»;
фрагмент лінії забудови Миколаївського проспекту (вул. Соборна);
будівля Народного дому (пл. Героїв Чорнобиля);
Вознесенський храм на Замості (пл. Перемоги).

А в Острозі відреставрували зруйновану Татарську вежу, однак її втрачені частини доповнили лише металевим каркасом. Каменю чи цегли на новітніх розчинах туди не додавали. Цей барбакан датується далеким XV-XVI ст., витримав не одну облогу. Фахівці вважають недоцільним відбудовувати значні втрати стіни, тому велику прогалину в овальному об’ємі споруди заповнили металевою конструкцією, в якій натягнули сітку.

Зайти у середньовіччя

Втрачені княжі палаци, фортеці та цілі міста ще давніших часів, наприклад, Русі також часто візуалізують у віртуалі. На Львівщині такими яскравими прикладами є Звенигород, Тустань і Пліснесько.

Дерев’яну фортецю Тустань XIV-XV ст. збудували на природних скелях. Це був середньовічний хмарочос з дев’ятьма рівнями забудови висотою 25 метрів. До XVI ст. фортеця Тустань контролювала третину шляхів через Карпати. Це був оборонний об’єкт, який захищав кордон, митниця на соляному шляху, де могли зупинятися купці, і адміністративний центр. Команда заповідника зберігає природню спадщину місцевості і не будує жодних сучасних споруд. Натомість з історією знайомить за допомогою цифрових технологій. Відвідувачі можуть віртуально політати на дельтаплані над фортецею, побачити її зовнішній вигляд у 3D, а також побавитись у гру, в якій віртуально увійти всередину і торкнутися всіх предметів, що є там.

Звенигород – одне з найдавніших столичних міст Галицької Русі. Його збудував в XI ст. князь Володар Ростиславович, правнук Ярослава Мудрого. В XI-ХІІІ ст. Звенигород був столицею князівства, однак 1241 року місто спалили монголо-татари. Його не відбудовували, це зберегло культурний шар, тому зараз археологи знаходять багато артефактів, які допомагають відтворити тогочасний побут.

На основі точних історичних досліджень фахівці зробили реальною мандрівку Звенигородом – за допомогою окулярів віртуальної реальності, в яких можна не лише оглянути, як виглядало місто, вулиці чи пам’ятки, але й «зайти» у приміщення, оглянути інтер’єри княжого палацу чи храму. Також там на планшетах можна побачити об’ємні 3D-моделі конкретних предметів, як-от найдавнішого музичного інструмента чи настільної гри.

У Пліснеську, яке існувало ще в дохристиянські часи від VII ст. і було найбільшим містом слов’янських племен білих хорватів, заповідник займається експериментальною археологією. Як древнє місто виглядало в час свого розквіту, можна переглянути за допомогою 3D-реконструкції.