«Розпусні часи породжують святих людей»

Джерело: zaxid.net
«Розпусні часи породжують святих людей»

Неочікувані рішення можуть викликати публічний осуд або ж схвалення. Останнього у коментарях під анонсом Школи журналістики та комунікацій Українського католицького університету, яка запросила на день відкритих дверей блогера пана Романа, було більше. Однак священники обурилися, що УКУ не виправдовує їхніх очікувань й запрошує богохульних гостей. Негативні відгуки через запрошення пана Романа лунали не лише з середовища духовенства, але й від викладацького складу УКУ. Найгучнішим обуреним голосом був львівський священик з неоднозначною репутацією Юстин Бойко, який навіть записав годинне відео, чому пан Роман є небезпечним для національної свідомості.

Творцем образу літнього дивака з Галичини пана Романа є 28-річний Роман Чихарівський. Він – письменник із незакінченими філологічною та журналістською освітами. Його блог в Instagram та ТіkTok став популярним у 2022 році. Пан Роман завзято бореться з розпустою, вірить в Бога та Україну, вболіває за IT , сумує за Віктором Ющенком та залицяється до Ірини Фаріон. Слова блогера цитував навіть голова Верховної Ради Руслан Стефанчук. Наразі пан Роман має майже 200 тис. підписників в Instagram та 11,3 млн вподобань у TikTok.

ZAXID.NET у суботу, 25 травня, відвідав день відкритих дверей ШЖК. Перед зустріччю з Романом Чихарівським, анонс якої викликав резонанс, директор школи Андрій Шестак звернувся до аудиторії. Він відреагував на критику та підтримку ШЖК у соцмережах та процитував проповідь владики Бориса Ґудзяка, який сказав, що є два найважливіших слова – «дякую» і «вибачте».

«Я дуже добре це засвоїв. Тому я прошу вибачення в усіх, хто в цих днях мав можливість відчути себе приниженим від моїх співбратів у священстві. Мені соромно, що є подібна типологія комунікацій зі сторони авторитаризму й приниження. Мені соромно, що люди, з якими я навчався, яких я навчав настільки важко переживають нові виклики, падіння наших авторитетів», – сказав Андрій Шестак.

Крім цього, він звернувся й до критиків зустрічі й зазначив, що це люди, які «чітко вміють поділити весь світ на святе й грішне та знають відповіді на всі питання». Директор ШЖК перепросив за невиправдані очікування щодо школи.

«Також прошу вибачення в Романа Чихарівського. Це неймовірно неприємно переживати подібні речі. Однак я вимагаю вибачень і в нашу сторону. Вибачень не до себе. Я звертаюсь до людей, які мали неприємність висловитись неправильно про моїх студентів. Вони цього не заслужили. З молоддю не вдасться працювати зі сторони авторитаризму. У мене найкращі студенти, які тільки можуть навчатися на журналістських і комунікаційних програмах. Вони завтра будуть у всіх медіа та бізнесах. Я б не хотів, щоб наше непорозуміння позбавило релігійних організацій присутності моїх студентів. Тому було б добре мати відвагу попросити вибачення в тих, хто в цій баталії постраждав абсолютно незаслужено», – наголосив директор ШЖК.

ZAXID.NET публікує текст публічного інтерв’ю, яке взяв у блогера Романа Чихарівського отець Андрій Шестак.

«Пан Роман поріднив мене з моєю сім’єю»

Роман Чихарівський є молодим і талановитим автором. В усіх інтерв’ю є, що в 16 років він видав свою першу книжку. То все про Ромка з Вишнівчика Теребовлянського району, який зміг трансформувати в певну типологію контенту свої культурні надбання та клішовані речі. Нам цікаво поспілкуватися з Романом про те, як йому вдалося, і що він може порекомендувати молодим людям, які перебувають у своїх контекстах. Як ви можете впливати на соціальну ситуацію, підтримуватимуть інших людей.

Христос Воскрес!

Пройдемось по кількох кроках. Я намагався міксувати багато речей, які прийшли нам у форму. Це більше ніж 100 запитань (під час реєстрації на подію користувачі могли ставити запитання гостю). Ми їх вклали в бліци, якщо вони повторювалися. Ми поговоримо про пана Романа й Романа Чихарівського.

Ти вперше в УКУ на такій розмові зі студентами?

Не вперше. Вдруге як людина, яка щось балакає. А як людина, яка ходить слухати, то був кілька разів. І то цей раз то вже забагато навіть! Насправді хотів би сказати, що я колись дивився на YouTube відео зі Школи журналістики й от коли я спеціально зайшов подивитися, скільки часу минуло, то ці відео завантажені 12 років тому. Тобто я 12 років тому запійно дивився лекції. Я навіть не знаю, чи всі ті медіа й медіаперсони вижили до того часу.

Тоді супердовге питання, на яке можна дати просту відповідь. Чи вважає пан доповідач (це з олдової твоєї аудиторії), що зі зміною поколінь, десь у 2125-2126 роках, покоління альфа, паралельно йому зростання впливу покоління хоумлендері з приголомшливим віртуальним доступом до будь-якої відеофіксації та зловживанням статевим фізіологічним потягом, можливий відкат в цінності стриманості, самообмеження та неовікторіанства внаслідок інфляції фізіологічних утєх, що їх просунули в маси хіпі на початку поточного циклу поколінь? Якщо так, то чи передбачаєте ви певні точки контакту між традиціоналізмом та можливим неовікторіанством? То питання на розігрів.

Треба тоді апелювати до авторитетів. Як сказав Черчилль, якого зараз люблять цитувати, а потім це підтвердив Тімоті Снайдер, що розпусні часи породжують святих людей, а святі часи породжують розпусних людей, Тому все йде до ліпшого.

Твій проект виріс практично за два роки в Instagram та ТіkТоk. Що ти можеш порекомендувати влогерам чи авторам?

Я б хотів наголосити, що пан Роман дуже сильно змінився. Насправді найкомфортніший він був, як мені здається, на початку, коли експлуатував тему розпусти. Тоді воно було найсвіжіше, стовідсотково моє без всіляких перероблювань і перетравлювань іншого контенту. Я робив по дев’ять відео на день і здавалося, що та криниця ніколи не вичерпається, але вона вичерпується дуже швидко.

Помилковими є думки про охоплення й масштаби, бо якщо з’являється не твоя цільова аудиторія, робиться хаос, а насправді тих твоїх золотих людей як було 8 тисяч, які зчитують всі шари іронії, так і залишається. Якби пан Роман розвивався як мікроблог зі сформованою спільнотою навколо, то було б дуже класно. Бо на початках я з усіма переписувався, кожній людині відповідав голосовими повідомленнями. Це було свято комунікації, фестиваль спілкування. Запам’ятовував, як кого звати, щоб привітати з іменинами. Це було чарівно й мені дуже файно жилось в тому режимі. Потім, коли ти обростаєш купою людей, які не цікавляться тим так глибоко, то ти відчуваєш себе менш потрібним, бо нема тієї тісноти контакту. Мені подобається глибина зацікавлення.

Також важлива актуальність. Якщо вона є, то прикол може бути слабенький. Воно стрільне й бажано одразу реагувати на ситуативні інфоприводи.

Очевидно, що пан Роман – це така метаіронія на міф святої Галичини. Тому питання – навіщо?

Це комплімент, що це метаіронія. Бо я дуже постмодерна людина, а метаіронія – суперлевел.

Все сталось випадково. Це не так, що я вирішив вести блог і воно пішло. Я збирав історії, за всім спостерігав. Я був малою дитиною, яка прислуговувала (в церкві). Мені, наприклад, найкомфортніше спілкуватимуться зі старшими жіночками. Це була цільова аудиторія. Я був Ромчик маленький священник. І зараз це рефлексії над тим Ромчиком, який мав дуже сильні амбіції й бачив себе Папою Римським. Почалося з того, що я просто записував в снепчаті відеопривітання, де використовував наративний стиль (який притаманний священникам). Ніколи не думав, що взагалі галицька тема має аж таке покриття. Напередодні повномасштабного вторгнення здавалося, що воно ніде не має місця.

Є думка, що влада, слава, гроші – це все, що потрібно блогеру. На якому паливі живе Роман Чихарівський?

Найліпші часи, але потім вони стали найтяжчими, це перші, коли пан Роман функціонував як не знати що в Instagram й люди самі почали просити записати комусь відеопривітання. Я робив відео і мені за них скидали донати. Мені надсилали факти про людину, я їх обігрував і паралельно з тим готував майбутній контент, бо думка чіплялась за думку. Потім я продавав футболки, тоді ще не було багато аудиторії. Згодом був період реклам, коли пан Роман став масовим персонажем, почав підглядати у польські канали з мемами, переробляв польські приколи. Але було дуже багато запитів на рекламу. Зрозумів, що це точно не мій варіант. Реклама – це завжди компроміс. Під час переговорів виявляється, що треба підправити, додати й майже ніхто не готовий до чогось сміливого й іронічного. Переважно всі хочуть хоч дрібку компліментарщини.

І от нарешті останній етап. Це вихід на пенсію – патреон. Так треба було зробити спочатку, просто я не мав ідей, що це має бути. І це збіглося з тим моментом, коли вистерив АІ. Бо все, що робиться на патреоні зараз, це нові персонажі, яких робить пан Роман: змінюється голос, зовнішність. Я цим задоволений.

Інсайти, які ти відкрив, залізши в прірву ТіkТоk. Чого не очікував?

Ключове в ТіkТоk те, як в коментарях проінтерпретують твій жарт перші п’ять людей. Від цього залежить все. В Тіk-Тоk настільки низький поріг. Це криниця постмодерного світу. Якби ТіkТоk був раніше ніж Андрухович, то Андрухович не з’явився б. Він би був нецікавий. ТіkТоk файно переконує, що до всього треба легко ставитися. Це один суцільний прикол.

Чи є якісь речі, за що тобі соромно або ти зрозумів, що ця штука не на твою цільову аудиторію? Або що можна було зробити краще?

У мене не було такого, щоб я аж зробив висновок, що щось не зайшло. Раніше у мене була серія чорного гумору й там був жарт про онкологію. Неслося капітально, але я знав, що все окей. Жвава дискусія і навіть якщо бачу, що інтерпретували не так, то для мене це не є сигналом, що мій жарт якийсь не такий. Я видаляв лише один жарт, коли зрозумів, що це пониження гумору. Не чекав коментарі і зрозумів, що це примітивно й видалив.

Це нормальні ситуації, коли людина звертає увагу не на гумористичну частину, яка закладена у відео. Але ще скажу, до якостей пана Романа, що у коментарях на фронт посилають не спочатку. В дискусії на фронт посилають через п’ять реплік.

Як змінилася аудиторія? Чи ти міняєш під аудиторію образ пана Романа?

На жаль, знехотя я змінився під аудиторію. Якщо у стосунках економічна модель буде така, що ти продаєш рекламу, то треба охоплення. Якщо треба охоплення, то ти точно понижуватимеш градус. Так можна втратити довіру аудиторії, коли є купа випадкових людей. Ти просто перестаєш розуміти, хто вони.

Ще колись думав, що якби мав велику аудиторію, то розвернув би всіх на 360 градусів і сказав: «Люди, а тепер отако, слухайте, які цінності файні». Я ще думав, чому великі блогери так не роблять. Насправді це дуже інфантильна думка.

Очевидно, що в контексті війни ми перебуваємо у передчутті перепрофілювання. Чи ти думаєш, що б було з твоїм персонажем, якби він потрапив до ЗСУ?

Я думаю, що він би закінчився. Я вже говорив про це з різними рекрутерами, що пан Роман у війську не відбувся б. Він міг би бути Швейком. А Швейком бути файно, коли ти імперія. Дуже важливий момент, що пан Роман милий. У кожному відео від нього йде тепло й сам факт того, що він був би у війську, був би Химерним, бо дивіться, вже навіть діда запхали!

Це б не вийшло й через те, бо бачу, як скоро гаснуть люди, які робили контент до війська і як скоро військовий контент спрямовується саме на військових.

Хотів би також тобі від свого імені, від імені всіх нас подякувати за твою підтримку 102-ї бригади. За гроші, які ти для них збираєш.

Гумор, очевидно, змінюватиметься з мілітаризацією самої України. Якщо молодь хоче творити щось гумористичне в соцмережах, то на що звернути увагу найближчим часом?

У мене немає відповіді, бо я по собі подивився, що якщо зараз робити контент – це 99% на цивільну аудиторію. Я не знаю, як мають перетнутися аудиторії, які беруть активну участь в боротьбі й люди, на яких це тисне.

У нас був період, коли зірки відвідували хлопців, давали концерти, робили гумористичні шоу. Чи ти б був готовий з таким попрацювати?

Якщо є запит, то так. Тільки якщо я знатиму, що людина цього хоче і їй це потрібно.

У Вікіпедії говорять, що твої релігійні погляди змінилися у підлітковому віці. Думаю, що консерватори тут напружились. Цікаво, чи ти віриш у надприродне буття, в когось чи щось. І якщо ні, то як це можливо, що хлопчина з Вишнівчика Теребовлянського району взяв втратив віру своїх пращурів, дідів?

Скажу чесно, що я людина нігілістичного розливу. Я не похвалюсь, що я добрий приклад.

Але хтось там є, та?

Та.

В одному зі своїх роликів ти компліментарно для нас сказав, що УКУ й Могилянка – єдині храми науки в Україні. У мене є питання до пошуків себе. У Теребовлянській гімназії ти навчався малювати, потім був період мистецького пошуку слова, потім була філологія в університеті Франка, потім журналістика і комунікації в Любліні й зараз є пан Роман.

Скажу компліментарне слово про освіту як людина, яка її не має. Я вас закликаю до вищої освіти, бо ті, хто її має, й так скажуть, що вона потрібна, але якщо говорить людина, яка її не має, то варто послухати. У пошуку себе немає трагедії. Це просто мій формат існування. Тому, можливо, я й матиму вищу освіту.

Якщо взагалі говорити чесно й від душі, то найкраще здобувати філологічну освіту. Це важко, треба багато терпіння. Я вважаю, що більшість проблем від того, що люди не вміють читати художню літературу. Це показує купа реакцій на пана Романа, коли люди просто не мають вміння читати художку. Навіть на місці, де не дуже завуальований жарт, часто людина реагує гостро й не сприймає, що це вигаданий світ.

Про що мрієш? Що дає наснагу щоранку прокидатися?

Я живу за інерцією. Будь-який проект має один пік і дуже тяжко, коли цього наперед не знаєш, а цей пік ще й такий яскравий. У пана Романа був дуже сильний підйом у період боротьби з розпустою. Це були дофамінові викиди, а після того настає відчуття, що все скінчилося. І насправді воно вже й не повториться. Будуть якісь конвульсії перед тим, як все закрити. Я давно все хотів закрити, бо вичерпав – пройшовся по одному календарю року й розумію, що все дуже циклічно. Все, що буде далі, це події навколо тих самих тем.

На патреоні більша цінність не в пані Романі, а в тих персонажах, яких він придумує. У мене є задум нового проекту. Знаю, що він також вистрелить, але вистрелить прогнозовано для мене і я себе не дуритиму. Головне – легко все пережити.

Як твоя сім’я і близьке коло ставиться до пана Романа, коли читаються хейти й негативні коментарі? Як ти переживаєш такі ситуації?

Дуже тішусь, що пан Роман поріднив мене з сім’єю. Я з дуже релігійної родини й батьки хотіли, щоб мій лайфстайл був більш греко-католицький, щоб я був спокійніший. А от пан Роман – це такий критичний погляд на все, але такий милий. Для мене дуже затишний той світ. Я ходжу до церкви й це асоціюється з дитинством, українством. Треба віддати належне, що УГКЦ – це надпотужна машина українства.

Найбільшим успіхом було, коли мама, яка є вчителькою, сказала: «Там у нас у вчительки буде ювілей. А ти міг би на відео отако як пан Роман щось сказати?». Це мене дуже зворушило, була велика радість, що ми перетнулися.

Я не відчуваю на собі хейту. Навіть коли люди щось таке пишуть, то все одно звертаються на ви: «Я б з вами інакше говорив, але з поваги до віку, я собі цього не можу дозволити».

Бліц. «Потрошки здобудемо»

Яку каву ви бажаєте?

Американо.

Гумор на межі чи тонка сатира?

Гумор на межі.

Яка найбільш капітальна альтернатива каві «Галка» в Польщі?

Треба їсти зупу замість кави.

Коли буде кінець світу?

Не маю компетенції. А може він вже й настав.

Коли всеукраїнське турне?

Коли я постарію і той пазл нарешті складеться.

Чому вважаєте себе авторитетом?

Не вважаю себе авторитетом.

Коли буде спільна вервиця з отцем Юстином Бойком за молитву про УКУ?

Я думаю, що треба спільну хресну ходу зробити, вервиця не допоможе.

Хто для пана Романа є моральним авторитетом?

Марцін Свєтліцький. Це мій улюблений поет. Ще може бути Тарас Прохасько.

В чому сила покаяння?

Все має бути помаленьку, не все зразу. Потрошки здобудемо.