Київ готується до зими: досвід містян та експертів.

Готовність до зими: кияни діляться досвідом та побоюваннями

Наближення зимового сезону 2026-2027 років викликає занепокоєння не лише серед експертів та аналітиків, а й у повсякденному житті киян. Обговорення в магазинах, чергах та під час повітряних тривог здебільшого стосуються не стільки погоди, скільки наслідків обстрілів та реальної готовності міста до холодів. Історія Києва, як зазначає автор, має свої трагічні, але й сильні моменти. У листопаді 1941 року, під час німецької окупації, українська письменниця Олена Теліга, перебуваючи у будинку, що опалювався централізовано, описувала схожі до нинішніх випробування: відключення тепла, замерзання води та відсутність світла. Попри це, вона та її соратники “трималися знаменито”. Сьогоднішні кияни, здається, демонструють подібну стійкість, готуючись до чергової непростої зими.

Персональний досвід: як кияни готуються до холодів та блекаутів?

Для айтівця Олександра Тетері підготовка полягає в накопиченні продуктів тривалого зберігання, таких як тушонка та сухпаї, а також ліків. Як діабетик, він має запас медикаментів щонайменше на три тижні. Окрім цього, він забезпечив себе запасом води, спальником, пальником та зарядною станцією. Планує також завезти на дачу брикети для пічки.

Вчителька початкових класів Валерія К. минулого року пережила півторамісячне відключення опалення та світла у своєму будинку. Пошкодження даху призвели до промерзання труб. Після ремонту власними силами, вона планує цього року замінити труби опалення. Знайшла варіанти тимчасового прихистку у готелі, у друзів та родичів у селі. Запасів їжі не робить, вважаючи, що у разі повторення минулорічної ситуації, вони не допоможуть.

Ветеран війни, правозахисник Олег Симороз, минулої зими пережив наслідки прильоту в сусідній під’їзд, що призвело до вибитих вікон. Тепловтрати вдавалося компенсувати кондиціонерами. Цього літа руки не дійшли до ремонту, тому першочерговим завданням є відновлення вікон та відкосів. Щодо енергонезалежності, він придивляється до доступних рішень, але грандіозних планів не має. З Києва їхати не планує.

Кандидат фізико-математичних наук, юрист Олександр Сергієнко, разом з дружиною, обережно закуповує консерви. Він закликає до заощадливості, наголошуючи на цьогорічному доброму врожаї та адаптивності невеликих виробників. На дачі заготував дрова на зиму.

Інфраструктура та укриття: як місто готується до нового опалювального сезону?

Із міською інфраструктурою справи складніші. Олександр Тетеря не бачить конкретних ремонтних робіт у своєму будинку, лише оголошення про підготовку міста. Валерія згадує про обіцяний ремонт труб, який поки не розпочався. У школі, де навчається її син, триває будівництво нового укриття, тоді як діти під час тривог перебувають у старому, з поганою вентиляцією.

Олег Симороз оцінює підготовку міста як негативну. На його думку, міська влада недостатньо займається укриттями, а проєкти будівництва при школах та на стадіонах провалені. Захисні конструкції на зупинках громадського транспорту досі не встановлені. Він вважає, що місто неефективно використовує свій бюджет, витрачаючи кошти на реконструкції парків замість пріоритетної підготовки критичної інфраструктури.

Олександр Сергієнко, навпаки, зазначає, що робота з підготовки триває, але бракує часу та ресурсів. Він наголошує, що основні насосні станції водопостачання та водовідведення забезпечені резервними генераторами, а також створено додаткове джерело води. Щодо Бортницької станції аерації, він заспокоює, що навіть у разі її зупинки, забруднення Дніпра буде мінімальним. На ТЕЦ-5 та ТЕЦ-6 тривають відновлювальні роботи. На Дарницькій ТЕЦ створюються резервні джерела теплопостачання.

“Момент Х”: за яких умов доведеться виїжджати та чи потрібен план евакуації?

Для Олександра Тетері “моментом Х” стане відсутність води та зупинка каналізації. Він не планує виїзд, але має родича в селі. Щодо плану евакуації, він вважає, що офіційне оприлюднення може викликати паніку.

Валерія розглядає виїзд із міста, якщо це буде необхідно для безпеки дитини. Вона хотіла б мати чіткі плани дій, щоб розуміти, як працювати, де підзарядитись чи провести урок.

Олег Симороз готовий евакуювати свою родину лише у разі активних бойових дій в області або повної непридатності міста до життя. Сам він залишатиметься в Києві для допомоги людям. Він наголошує на необхідності відкритої та дорослої розмови влади з громадянами, представлення чітких сценаріїв та планів дій, особливо для вразливих груп.

Олександр Сергієнко вважає, що повного “капцю” в Києві не буде. Він наголошує, що місто реалізує масштабний проєкт для забезпечення критичної інфраструктури автономним живленням. Щодо загальної евакуації, він вважає, що вивезти три мільйони мешканців централізовано неможливо, і це є особистим рішенням кожної родини.