Житло в Житомирі: міф чи реальність? Як знайти доступне житло.

Житло в Житомирі: від мрії до реальності — чи можливо це?

Для багатьох житомирян власна оселя залишається недосяжною мрією, а перебування у черзі на отримання житла перетворилося на сімейну традицію, що передається з покоління в покоління. Поки місто активно облаштовує тротуари та сквери, проблема створення фонду соціального житла для незахищених верств населення залишається невирішеною. Натомість, муніципальні квадратні метри нерідко дістаються тим, хто має зв’язки з владою і вже володіє значними статками.

Кількість людей, офіційно потребуючих покращення житлових умов, неухильно зростає. Серед них 281 інвалід війни, деякі з яких чекають на квартири з 90-х років. Так само довго в черзі стоять чорнобильці першої категорії. Поза чергою житло мали б отримувати багатодітні родини та діти-сироти. З повномасштабним вторгненням російських військ до цих категорій додалися внутрішньо переміщені особи (ВПО) та ветерани.

«Насправді, в Україні не існує ефективної системи забезпечення соціальним житлом. При цьому одна з основних вимог ЄС – запровадження європейського законодавства про соціальне житло – досі не виконана», – зазначає експерт з питань містобудування Георгій Могильний.

Де ж поділося міське житло?

Поки тисячі житомирян марно чекають на оселі, існує налагоджена схема відчуження службового та комунального житла. Принцип простий: посадовець отримує службове житло, яке згодом виводять зі службового статусу, перетворюючи на звичайне комунальне. Далі його приватизує той самий посадовець. Таким чином, квартири, що могли б стати прихистком для нужденних, за короткий термін стають приватною власністю осіб з мільйонними статками.

Прикладом такої схеми є історія директора ВЖРЕП №9 Житомира Михайла Ченкова. У розпал пандемії він отримав службову квартиру, яку міська рада вивела зі службового статусу, а згодом директор приватизував її, сплативши до бюджету всього 81 гривню. Цікаво, що Ченков, окрім квартири у Житомирі, володів значною нерухомістю в Одесі та Одеській області, проте звернувся за службовим житлом. Після приватизації він звільнився, залишивши підприємство в боргах. На запит журналістів, ані міська рада, ані архів не надали документів про цю приватизацію.

Аналогічна ситуація трапилася з ексзаступником начальника ГУНП в Житомирській області Вадимом Жмурком. Ще до призначення на посаду, він та його дружина-слідчий володіли квартирами у Вінниці. Проте, отримавши службове житло від Нацполіції, сім’я продала свої квартири (одну – сестрі за мізерну суму, іншу – за 6,5 млн грн), а Вадим Жмурко згодом приватизував надане державою житло.

Забудова з пільгами

Ще одним фактором, що поглиблює житлову кризу, є управління комунальними землями під забудову. До 2011 року забудовники мали віддавати частину квартир громаді та сплачувати внески на розвиток інфраструктури. Однак, з 2021 року парламент скасував цей внесок. Натомість, землю передають в оренду за надзвичайно низькими ставками, що фактично є прихованими пільгами для забудовників, наближених до місцевої влади.

Наприклад, ЖБК “Кварталбуд-24” отримав 0,5684 га землі на бульварі Тетерівському за 3355 грн на рік. ЖБК “Оселя щастя” – 0,4591 га за 1745 грн. ЖБК “Грушевського 11” орендує 0,266 га в центрі міста за 2926 грн.

Знижується також вартість продажу комунальних земель. Ділянка колишнього хлібозаводу площею 1,1 га була оцінена у 1,62 млн грн, тоді як нормативна оцінка сягала 17,6 млн грн. Прокуратура відкрила кримінальне провадження, проте після судових рішень арешт зняли, а дружина судді, який скасував арешт, отримала у власність 120 кв. м у новобудові.

Ці схеми призводять до появи численних довгобудів, де люди, вклавши останні заощадження, роками чекають на своє житло. Міська рада, яка видала землю, у таких випадках усувається від вирішення проблем, залишаючи мешканців напризволяще.

Успішні ініціативи

Незважаючи на проблеми, існують і успішні проєкти. Реконструкція гуртожитків для ВПО стала можливою завдяки міжнародним грантам. Проєкт NEFCO “Житло для ВПО” фінансується ЄС і передбачає будівництво чотирьох чотириповерхових будинків на 116 квартир. Це сучасні “розумні” будинки з сонячними панелями, тепловими насосами та власним укриттям.

Модульне житло, реалізоване за фінансування Червоного Хреста Італії, також є прикладом ефективної співпраці. Неподалік Житомира збудовано 56 сучасних модульних будинків для ВПО.

Міська рада також намагається реалізувати власні ініціативи, як-от будівництво доступного житла для освітян та медиків. У провулку Червоному, 41-а, зводиться дев’ятиповерхівка, де частина квартир буде продана за пільговою ціною.

Зміна концепції

У травні 2026 року Житомир став одним із переможців конкурсу ЄІБ та Єврокомісії на будівництво муніципального житла. Проєкт передбачає будівництво 216 квартир на 4-му Винокурному провулку. Житло здаватиметься в оренду за цінами, нижчими за ринкові, і залишатиметься у комунальній власності.

Однак, вартість будівництва муніципального житла в Житомирі виявилася вищою за ринкові ціни. Загальна вартість проєкту складає 752,5 млн грн, що робить вартість квадратного метра понад 61 тисячу гривень. Це значно перевищує ціни на комерційне житло від приватних забудовників.

Для успішної реалізації таких проєктів необхідно створити систему доступної оренди житла, яка б враховувала доходи громадян. Зібрані орендні платежі мають спрямовуватися на утримання житла та будівництво нового. Експерти наголошують на важливості планування соціального житла як частини повноцінного міського середовища, а не на віддалених територіях.

Українським містам необхідно імплементувати європейські практики, аналізувати ресурси та потреби мешканців, а також ліквідувати тіньові схеми приватизації та роздачі землі. Тільки так соціальне житло стане реальним інструментом розвитку громад та вирішення однієї з найгостріших проблем для мільйонів українців.